МОО ВПП ЮНЕСКО “Інформація для всіх” й інформаційно-аналітичний портал SecurityLab проводять нове опитування (дуже актуальне як для мене) в рамках проекту “Право і суспільство в цифрову епоху”, ціль якого - з’ясувати думку користувачів Рунета щодо припустимих границь дослідження уразливості інформаційних систем - програмного забезпечення, веб-сайтів, мереж передачі даних, тощо.
Ця тема неодноразово піднімалася на різних рівнях в усьому світі, але в Росії практично не була порушена. Пропозицією розгорнутого обговорення питань пошуку й усунення уразливостей пролунала доповідь Сергія Гордейчика в ході VII Міжнародної конференції “Право й Інтернет”, що зібрав експертів в області юриспруденції і комунікацій з державних, суспільних і комерційних структур країн СНД і Балтії.
Ситуація з пошуком, усуненням і публікацією інформації про уразливості є дуже делікатним питанням. З одного боку, без незалежної експертизи практично неможливо оцінити рівень захищеності того чи іншого продукту, а без публічного обговорення цих проблем дуже складно змусити виробників серйозно відноситься до безпеки власних продуктів.
З іншого боку, непродумане розголошення інформації про уразливості може привести до серйозних втрат, як з боку виробника, так і користувачів системи. Ситуація збільшується широким поширенням online-служб, таких як платіжні системи, IP-телефония, коли уразливість одного сервера може привести до обмеження інтересів великої кількості користувачів.
“У даний час більшість дослідників самостійно вибирають для себе стратегію взаємодії з виробником і публікації інформації про знайдені уразливості. Ці стратегії, чи “політики розголошення”, носять характер етичних норм і найчастіше досить агресивні”, - відзначив Сергій Гордейчик, - “Але з іншого боку, спроби бізнесу чи держави регулювати процес дослідження захищеності систем поки приводили тільки до активізації чорного ринку”.
Сьогодні термін “хакер” не має чіткого емоційного забарвлення. Хакерами називають і тих ентузіастів, що досліджують уразливості інформаційних систем з метою зробити кіберпростір надійнішим, і тих, хто, навпроти, використовує знайдені уразливості в корисливих чи хуліганських цілях.
Як відзначив керівник МОО ВПП ЮНЕСКО “Інформація для всіх” Олексій Демидов, - “Результати цього опитування допоможуть краще зрозуміти: що варто регулювати законодавчо, а з чим відмінно справляються інструменти саморегулювання, “правила гарного тону”, прийняті в кіберпросторі. Зокрема, де межа між хакером-подвижником і хакером-злочинцем”.
По матеріалам http://www.securitylab.ru.